• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • КОРИСНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ

Поради батькам

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Кожна дитина залежно від віку має різні потреби, проте вони завжди включають питання безпеки. БАТЬКИ мають розуміти, з якими ризиками діти можуть зіткнутися в будь-якому віці і як саме їх можна захистити.
Тому, шановні батьки, пропонуємо вам переглянути (за посиланнями) ряд відео уроків , щоб бути обізнаними з цієї теми і використовувати отримані знання у вихованні дітей для того, щоб Інтернет залишався для них простором можливостей, а не місцем можливої небезпеки!

Серія із 6 навчальних відеоуроків для батьків та для дітей «Батьківство в епоху цифрових технологій»:

1. Захист дітей онлайн https://vimeo.com/464178591;
2. Сексуальний шантаж https://vimeo.com/464179613;
3. Секстинг https://vimeo.com/464177511;
4. Секс-чатинг https://vimeo.com/464176581;

5.Грумінг https://vimeo.com/464181532;
6.Зображення сексуального характеру, що використовуються для помсти https://vimeo.com/464180697.

ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ:ПРО СЕКСТИНГ І ГРУМІНГ У ПИТАННЯХ І ВІДПОВІДЯХ Чому діти можуть надсилати свої оголені фото?

У підлітковому віці відбувається багато змін у мозку дітей. Вони починають розвивати свою ідентичність, відділятися від батьків та досліджувати свою сексуальність. Цей триває десь до 25 років. Підлітки експерементують та вивчають, хто вони є. Це нормальний процес.
Але смартфони змінили дитинство та створили у дітей “ілюзію спальні”. Це значить що у дитини завжди є доступ до Інтернету, і найчастіше вона користується ним саме у своїй кімнаті – без відома дорослих. При цьому діти почуваються захищеними, оскільки вони знаходяться у фізичній безпеці. В такій ситуації неочевидний зв’язок між їхніми діями онлайн та проблемами офлайн і вони готові на більш ризиковані дії.

Що таке секстинг та чим він небезпечний?

Секстинг – це надсилання інтимних фото або відео із використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. І з багатьох причин секстинг цікавий для дітей: з його допомогою вони вивчають власну сексуальність, виражають довіру, а ще часто вважають, що це безпечніше, ніж сексуальні стосунки. Також діти надсилають такі зображення, аби пофліртувати або із бажання отримати комплімент та привернути до себе увагу. І в разі позитивного відгуку у них може виникає залежність від цих приємних почуттів. У 2017-2018 роках національна гаряча дитяча лінія “Ла Страда-Україна” отримала 2627 запитів щодо секстингу.
Секстинг може призвести до дуже тривожних наслідків. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібер булінгу та булінгу дитини у школі. Крім того, коли дитина вже у дорослому віці вступає до вищого навчального закладу чи шукає роботу, то інформацію про кандидатів часто перевіряють в Інтернеті і такі матеріали можуть завадити здійснити мрію.

Як діяти, якщо дитина надіслала свої інтимні фото чи відео і вони стали об’єктом розповсюдження?

Заспокоїтися та підтримати дитину. Подякуйте її за довіру та за те,що вона прийшла із цією проблемою саме до вас. Висловіть їй свою підтримку та розуміння, скажіть, що розумієте, наскільки це важливе питання, та що завжди будете на її боці.
Після чого обговорити із нею наступні питання:
Чому дитина зробила ці фото?
Це питання важливо задавати без тиску, не звинувачуючи дитину у скоєному, аби зрозуміти її мотивацію та характер стосунків із тими, кому вона їх надіслала. Можливо дитину змусили їх зробити.
Кому та чому фото були надіслані?
Хто, коли та чому почав їх поширювати?
Де вже бачили фото і хто їх бачив?

Це вам допоможе швидше їх видалити.
Чи задіяні у розповсюдженні дорослі? Якщо відповідь на це питання “так”, то варто негайно звертатись до Поліції, бо такі дії, скоєні повнолітніми – це злочин.
Далі треба спокійно, але швидко діяти:
Зробити скріншот (знімок екрану) сторінки, на якій опубліковані світлини.
Звернутись разом із дитиною до служби підтримки соціальних мереж із проханням видалити ці матеріали, як такі, що є інтимними матеріалами із дітьми.
Зв’язатися із батьками дитини, що розповсюджує матеріали та спокійно пояснити про порушення. Скоріше за все вони будуть здивовані та занепокоєні так само як і ви, тому зберігайте спокій та повагу.
Якщо ситуація не вирішується, то можна звернутись до школи, де навчається дитина, що публікує фото, або до Поліції.
У випадках коли почався кібербулінг дитини, треба на деякий час обмежити або припинити користування соцмережами

Які ще є сексуальні ризики для дитини в Інтернеті?

Найчастіше ми говоримо ще про онлайн-грумінг та сексторшен.

Онлайн-грумінг — це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки із дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн – це коли вони змушують дітей робити виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування із дитиною таким чином, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо. Згідно міжнародних експериментів, щонайменше за 18 хвилин злочинець може отримати інтимні фото від дитини. У 2017-2018 роках національна гаряча дитяча лінія “Ла Страда-Україна” отримала 1047 запитів щодо онлайн-грумінгу.

Ще однією проблемою може стати сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів чи грошей. За статистикою американської організації Thorn, 68% випадків вимагання не закінчуються, навіть якщо дитина відправила злочинцю те, що його цікавило.
Якщо дитина стала жертвою кібергрумінга чи сексторшену, варто негайно звертатися до Поліції або Кіберполіції

Що робити, якщо в моєї дитини вимагають інтимні фото?

Перш за все треба підтримати дитину та показати що ви на її боці. Їй було дуже важко зважитися розповісти вам про ці проблем.

А наступні кроки такі:
– Припинити листування
– Не надсилати фото чи гроші
– Ні в якому разі не зустрічатись із злочинцем
– Зробити копію всього листування
– Звернутись разом із дитиною до Поліції.

Вимагання, шантаж і здирництво – це злочини, за яке передбачено покарання. Тому, якщо ваша дитина опинилась у такій ситуації, слід негайно звернутись до правоохоронних органів – Поліції чи Кіберполіції. Остання пропонує можливість розмістити електронне звернення на своєму сайті.

Ні в якому разі не слід далі переписуватись із злочинцем або надсилати йому матеріали, які він просить. У більшості подібних випадків вимагання на цьому не зупиняться.


Яка поведінка онлайн друзів дитини може вказувати на небезпеку?

Підозру може викликати така поведінка:


Прохання перейти у більш секретний формат спілкування, наприклад, через додаток у телефоні замість соціальних мереж (WhatsApp, Viber, Telegram тощо).
Дуже стрімкий розвиток відносин, приділення дитині неочікувано багато уваги.
Перехід до розмов про секс після нетривалого знайомства.
Надсилання власних інтимних фото чи прохання надіслати фото дитини.
Обурення відмовою дитини надіслати інтимні фото.
Прохання тримати спілкування в таємниці.
Пропозиція до відеоспілкування, але відмова показати себе при цьому (через “несправність камери” абощо).

Що робити, якщо дитина оприлюднила свої персональні дані?

На жаль, подібне може трапитись із кожним. Тому не слід сварити дитину. Більшість людей, що активно використовують Інтернет, так чи інакше розкривають свої особисті дані – номер телефону, адресу, інколи навіть банківські дані. У більшості випадків це не призводить до катастрофи, тому не радимо надміру тривожитись.
Втім, варто негайно видалити усі оприлюднені дані, якщо дитина розмістила їх у своєму профілі в соцмережі. Якщо дитина повідомила точну адресу, можна посилити систему охорони житла. Якийсь час варто супроводжувати дитину у її переміщеннях.
Крім того, слід ще раз проговорити з дитиною правила безпеки в мережі: не поширювати такі свої особисті дані, як адреса, телефон, номер школи, гуртки чи секції, які дитина відвідує, інформацію про батьків та банківські дані. Не радимо також писати у публічному доступі, що дитина чи родина збирається у відпустку чи переїжджає.

Яким правилам поведінки у соціальних мережах треба навчити дитину?

Спілкуватись тільки із людьми, яких вона знає в офлайн-житті.
Закрити у соціальних мережах сторінку та список друзів від незнайомців.
Не вказувати у своїх профілях адресу, номер телефону та школи, де дитина навчається.
Не позначати геолокацію у своїх публікаціях.
Перед публікацією чи надсиланням повідомлень користуватись “Тестом білборда” – уявляти, що вся інформація, надіслана в Інтернеті, автоматично публікується на великому білборді поруч зі школою.

Що робити, якщо дитина хоче зустрітись із людиною, яку знає лише онлайн?

Бажання зустріти свого онлайн-друга в офлайн-житті – нормальне. Не варто забороняти дитини зробити це, адже багато людей, які згодом стали хорошими друзями, дійсно познайомились в Інтернеті – в мережевих іграх, чатах та на тематичних форумах. Проте радимо взяти до уваги певні правила безпеки першої зустрічі дитини із онлайн-друзями.
По-перше, проговоріть з дитиною, що ваше хвилювання за неї в такій ситуації природне, тому вам варто знати точно, де та коли відбудеться зустріч і подивитися на профіль нового друга у соціальних мережах чи онлайн грі, де вони познайомилися.
Нехай дитина назначить її у добре знайомому людному місці. В жодному випадку не можна сідати у автівку нового друга, розкривати свою адресу, дозволяти проводити себе до дому чи іти у гості чи на вечірку.
Якщо дуже переживаєте за дитину, ви можете її супроводжувати – проте так, щоб вона знала про це заздалегідь та не розцінила вашу турботу як шпигунство. Попросіть дитину не покидати цього місця разом із новим другом та зустріньте її після зустрічі.
По-друге, попросіть дитину подзвонити вам чи іншій довіреній особі, як тільки вона відчує, що ситуація стала тривожною чи неприємною. Будьте готові негайно забрати дитину.

Шановні батьки!

В Україні запрацювала Віртуальна платформа емоційної підтримки Моніторингового центру КМДА з протидії COVID-19, створена Асоціацією інноваційної та цифрової освіти.

В рамках цього проєкту Ви маєте можливість безкоштовно отримати індивідуальні консультації від сертифікованих психологів та тренерів-практиків з емоційного інтелекту Освітнього Хабу міста Києва, які дозволять зберегти та зміцнити позитивний емоційний та психологічний стан людей протягом всього часу дії карантину, а також навчатись онлайн м’яким навичкам (soft skills), які потрібні кожному, незважаючи на вік та професію.

Зайти на сайт можна за посиланням moncentеr.eduhub.in.ua

або набрати в пошуковому рядку Віртуальна платформа емоційної підтримки Моніторингового центру КМДА з протидії COVID-19

Тут Ви знайдете такі корисні розділи:

Емоційна підтримка

Дистанційне навчання дітей

Онлайн навчання

Англійська онлайн

Фітнес для мозку

Психологічний тиск у родині

Культурні заходи онлайн

Дитячий садок онлайн

Кар’єрне консультування

Освітній Марафон «#навчайсявдома»

Читати онлайн

Спорт онлайн

Челенджі

Найкращі місця Києва та України

Поради батькам на період карантину:

як убезпечити дітей, які залишаються вдома

Під час карантину перед батьками постає питання, чи варто залишати дитину одну вдома. На це питання не існує однозначної відповіді. Основни-ми факторами, на які слід звернути увагу, є: психологічна зрілість дитини, побутові навички та відсутність проблем зі здоров’ям.
Патрульна поліція радить провести оцінку середовища, в якому Ви залишаєте дитину. Не буде зайвим заховати з поля зору потенційно небезпеч-ні чи заборонені для користування предмети (запальнички, алкоголь, ліки, хі-мічні рідини, інструменти тощо).
Важливо провести з дитиною інструктаж та нагадати про основні пра-вила поведінки в побуті; наголосити, щоб вона не відчиняла двері незнайом-цям, не гралась з вогнем та електроприладами.

Також рекомендуємо:

V перевірити, чи знає дитина ваш телефон та телефони екстрених служб напам’ять, запишіть їх;
V змоделювати різні ситуації поведінки дитини (незнайомець дзвонить у двері; діти кличуть гратися на вулицю; чутно підозрілий запах та інші);
V обговорити періодичність зв’язку – наприклад, зідзвонюватися кожну годину або присилати повідомлення у месенджерах;
V підготувати для дитини цікаве завдання, щоб їй було чим зайнятися на самоті;
V скласти разом розпорядок дня (графік прийняття їжі, вивчення уроків);
V розказати про небезпеки в мережі Інтернет (якщо доцільно, то обмежте доступ до певних сайтів);
V нагадати про правила (або заборону відкриття) вікон та дверей, а також встановіть перелік дозволених для користування електроприладів;
V попросити дитину не розповідати друзям і стороннім про те, що вона залишилась вдома сама;
V домовитися, що дитина не буде відповідати на телефонні дзвінки від незнайомців;
V заручитися допомогою близьких, щоб у невідкладному випадку хтось з дорослих міг терміново приїхати до дитини.

Чим якіснішу підготовчу роботу ви проведете, тим більш впевненою буде Ваша дитина, а Ви будете більш спокійними.

Крім того, нагадуємо про відповідальність батьків перед законом. Відповідно до чинного законодавства, якщо з дитиною, молодшою 14 років, щось трапиться, або вона здійснить будь-яке правопорушення, то за її дії будуть відповідати батьки.

Корисна інформація для батьків.

Стаття: «Як говорити з дітьми про коронавірус. 7 порад від експертів»:

https://life.pravda.com.ua/society/2020/03/10/240141/

Стаття: «Що робити з дітьми під час карантину: ресурси і поради».

https://life.pravda.com.ua/society/2020/03/20/240285/

Чим зайняти дитину під час карантину – поради психологів

Варіантів провести корисно та цікаво дозвілля – безліч, кажуть психологи.

Попереду – тиждень без навчання, і це не значить, що його потрібно провести з гаджетами або перед телевізором. Психологи кажуть, що є безліч занять, які сподобаються вашій дитині й будуть для неї корисними. Як перетворити карантин у корисне дозвілля ми запитали у практичного психолога Наталії Ханецької.

«Відволікти дитину від телефону – не легка справа, але реальна. Якщо дитині запропонувати цікаві альтернативні ігри, вона неодмінно погодиться провести час граючись з вами, ніж сидітиме в гаджеті», – каже Наталія Вікторівна.

Психолог запропонувала 5 ідей для проведення корисного дозвілля з дітьми:

Настільні ігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для учнів початкової школи буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для підлітків та старшокласників – монополію та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, карти, пазли – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

Заняття для розвитку теж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

Хатні справи. Долучайте дітей до домашньої роботи – їм цікаво, а для вас неабияка допомога. Можна разом помити посуд, приготувати смачну страву або полити вазони. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом.

Звичайне читання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.

Ведення щоденника. Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Їх у продажі є безліч варіантів. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися.

«Кожним мамі та татові корисно задавати собі одне запитання: «Коли моя дитина підросте і буде згадувати своє дитинство, що вона буде пам’ятати?» Відповідаючи на це запитання кожен повинен зрозуміти, чи правильно дитина проводить своє дозвілля. Зрозуміло, що батьки, які прийшли з роботи, не завжди можуть активно проводити з дитиною час. І телефон для батьків інколи є рятівним. Але пам’ятайте, що діти дуже швидко виростають. Тому шукайте скрізь балансу – аби був час і для себе, і для дитини», - радить батькам практичний психолог Наталія Ханецька.

У якому віці можна лишати дитину вдома наодинці

У зв’язку з оголошенням у школах карантину діти залишаються вдома. Батькам, які мають молодших школярів і працюють, іноді доводиться ламати голову - як бути: залишатися з дитиною вдома чи спробувати залишати її вже наодинці. Добре, якщо поруч бабусі, дідусі, сусіди, знайомі, які можуть придивитись за дитиною. А якщо нема? У якому віці можна залишити вдома дитину насамоті, ми запитали у практичного психолога Галини Орєхової:

«Юридично залишати насамоті дитину до 11 років заборонено. З психологічної точки зору теж. Однак, є діти, яких і в 15 років залишити наодинці небезпечно. Як дізнатися, чи готова ваша дитина бути деякий час одна? Для цього запитайте, скажімо, дитину чи погана звичка гризти нігті. Здебільшого діти відповідають, що це погано. На перший погляд, батьки вважають, що дитина молодець і що вона все правильно каже. Після цього поставне друге питання: «Чому ти вважаєш, що це погано?». Якщо у дитини є сформоване відчуття "я" і "що важливо для мене", то вона відповідатиме: «У мене нігті будуть не красиві…», «Це погано для мого здоров’я». Якщо ж у дитини цього поняття ще немає, відповідь буде: «Бо мама буде сваритися і дітки будуть сміятися». Відчуваєте різницю? Ось це запитання можна використовувати перевіряючи, чи готова ваша дитина бути вдома одна. Якщо дитина не лише розуміє, що є погане і хороше, а коли усвідомлює, чому це для неї погано або добре. В жодному разі не залишайте дітей, коли помічаєте, що у них поганий настрій або спостерігається депресивний стан. Якщо безвихідь і залишити дитину наодинці все ж таки доведеться, дайте її таке завдання, яке дитина може виконати. Наприклад, скласти пазли або розмалювати малюнок. Повернувшись додому, не забудьте похвалити своє чадо та сказати, що ви ним пишаєтеся».

ЧИМ ЗАЙНЯТИСЯ З ДІТЬМИ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ : ТОП-5 ВЕСЕЛИХ РОЗВАГ

https://shotam.info/chym-zayniatysia-z-dit-my-pid-chas-karantynu-top-5-veselykh-rozvah/

https://childdevelop.com.ua/articles/leisure/9111/

Чим зацікавити дітей? Тритижневий карантин у навчальних закладах та дитячих садках заскочив працюючих батьків зненацька. Як організувати себе та дозвілля своєї дитини, та чи залишати дитину вдома саму? На ці та інші запитання відповіла психолог із багаторічним досвідом.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1. У стосунках з дитиною необхідно опиратися на позитивні якості особистості.

2. Показувати власний приклад позитивної поведінки, не припускати розходжень між словами і власними діями: « роби як я», а « не роби як я скажу».
3. Давати оцінку не особистості, думкам, емоціям дитини, а ії поведінці.

4. Навіювати дитині позитивне ставлення до оточуючого.

5. Жити сьогоднішнім днем, не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого.

6. Не жити життям замість дитини, але бути поруч для допомоги дитині в разі необхідності.

7. Можна засуджувати дії дитини, але не ії почуття, якими б бажаними вони не були. Оскільки вони у неї виникли, для цього був привід.

8. Не вимагайте від дитини неможливого чи важко виконуваного. Замість цього подивіться, що ви можете змінити чи як можете їй допомогти.

9. Незадоволення вчинками дитини не повинно бути систематичним, оскільки воно перестане сприйматися дитиною.

10. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками ії поведінки. Тільки тоді вона буде дорослішати й ставати свідомою.

11. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй. Але при цьому візьміть на себе тільки те, чого вона не зможе зробити сама.

12. Щоб уникати зайвих проблем та конфліктів, співставляйте власні очікування з можливостями дитини.

13. Поступово знімайте з себе відповідальність за особисті справи вашої дитини. Нехай вона відчуває себе відповідальною за їх виконання.

Як показати підліткам, що їх ціну­ють:

· Під час зустрічі з молодими людьми говоріть: «Доброго дня».
· Запитуйте їхню думку.
· Давайте їм відчути себе прийняти­ми.
· Запитуйте їх про них самих.
· Вислуховуйте їх.
· Займайтеся їхніми проблемами та кон­фліктами до того, як вони стануть великими.
· Дозволяйте робити помилки.
· Допомагайте їм вчитися на власних помилках.
· Створюйте безпечні та відкриті вза­ємовідносини.
· Розмовляйте з ними відкрито.
· Станьте їхнім прибічником.
· Дайте зрозуміти, що ви завжди поряд у їхньому розпорядженні.
· Під час розмови дивіться їм у вічі.
· Скажіть їм, що готові їх вислухати в будь-який час.
· Заохочуйте їх високо ставити «планку».
· Вітайте їхні пропозиції.
· Прощайте їх.
· Завжди давайте їм ще один шанс.
· Радьтеся з ними.
· Дякуйте їм.
· Будьте чесними.
· Дайте їм зрозуміти, що ви їхній друг.
· Розділяйте разом з ними їхню радість та хвилювання.
· Допоможіть їм повірити в себе.
· Запитайте, про що вони мріють, за­охочуйте їх, переконуючи в тому, що мрії можуть стати реальністю.
· Називайте їх тільки на ім'я.
· Вислуховуйте їхні історії та розповіді,
· Дайте підлітку відчути відповідаль­ність.
· Часто і невимушено говоріть комплі­менти.
· Будьте доброзичливим учителем для підлітка.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКА

Наше завдання не в тому, щоб зро­бити себе необхідними нашим дітям,

а навпаки, у тому, щоб допомогти їм навчитися, по можливості скоріше обходитися без нас. К. О. Конраді

Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже відбувається перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового положення в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками.

Треба врахувати, що відмінна риса положення школяра полягає в тому, що навчання є відтепер для нього обов'язковою діяльністю. І дитина повинна знати, що за неї вона несе відповідальність перед учителем, школою, сім'єю. Відомо, що якість навчальної роботи школяра оцінюється вчителем, і ця оцінка впливає на ставлення до нього оточуючих, батьків, однокласників.
Безумовно, всі діти зазнають труднощів при адаптації до нових навчання і виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може викликати деякий дискомфорт для психічного здоров'я школяра.
Це пов'язано, по-перше, з певними стресовими станами, яким підда­ється школяр (залежно від індивідуальних особливостей це можуть бути: постійні критичні зауваження на адресу дитини, що викликають страх приниження; обмеження в часі, що приводить до страху не встигнути ви­конати завдання у відведений час тощо). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школяреві (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відпочити, відновити сили, внаслідок чого виникає постійний стан втоми і загальмованості). Таким чином, діти напружені як психологічно (неви­значеність, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), так і фізично (новий режим дня, підвищені навантаження та ін.). Це часто приводить до пев­них наслідків, що у першу чергу позначається на процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації.
Батькам майбутнього першокласника необхідно врахувати, шо саме психологічна готовність до навчання забезпечує адаптацію дитини до школи.

Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію:
— своєчасність переходу від гри до навчання;
— відвідування дошкільної установи, а, отже, наявні навички спілку­вання з однолітками;
— правильне виховання в сім'ї;
— усвідомлення дитиною свого положення школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що полягає у посиленні особистісного зна­чення навчання в школі;
— у постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною;
— у підготовці до можливих проблем, що виникають у процесі навчан­ня, при цьому підкреслюється, що наполегливість і працьовитість допоможуть у подоланні цих труднощів.
Перші місяці навчання дитини викликають багато запитань у батьків. Одне із найпоширеніших з них: як же допомогти дитині в навчанні? Як привчати до самостійності при виконанні домашнього завдання? Психологи вважають, що батьки, у першу чергу, повинні запам'ятати на­ступні правила:

1. Визначити час спільної взаємодії дитини з дорослими (наприклад, 1—1,5 години з дитиною активно співпрацює дорослий, а потім дити­на працює якийсь час самостійно). При цьому треба врахувати, що, по-перше, поступовий час активного співробітництва скорочується, а час самостійної роботи збільшується, а, по-друге, тривалий час виконання уроків виснажує сили дитини і у неї втрачається позитиви мотивація.
2.Необхідно батькам знати темп роботи своєї дитини, щоб вона могла працювати в оптимальному для неї темпі. Завдання батьків — підтримувати цей темп (наприклад, повільне для дитини виконання завдання «розхолоджує» дитину, а швидке — створює нервозну обстановку) і служить причиною швидкого стомлення).
3.Часто школярам потрібна не стільки допомога з якому-небудь предмета, скільки допомога в поточній навчальній ситуації. Батькам треба «розглянути», у чому полягає їхня допомога.
4.При допущенні помилки дитиною дорослий повинен зробити так щоб дитина сама знайшла цю помилку, а не вказувати на неї. Для того, щоб допомогти дитині знайти свою помилку, дорослий повинен спростити завдання, вирішивши яке дитина змогла б самостійні виявити і виправити свою помилку.
У той же час батьки повинні враховувати свої особливості, які можуть «нашкодити» дитині при адаптації до школи:
— У швидкої і рухливої матері буде викликати роздратування повільна дитина: «Швидше!». Дитина поспішає, квапиться і знову помиляється У ньому випадку матері слід запастися терпінням і підлаштуватися під темп роботи дитини.
— Якщо у сім'ї по відношенні до когось із членів сім'ї використовується агресивно-диктаторський стиль відносин, то він проектується на дитину. Це приводить до страху в дитини бути покараною і об­раженою.
— Якщо батьки перебувають в розлученні, то матері необхідно утри­матися від коментарів на зразок: «Ти такий неповороткий, як і твій батько». Таке відношення може викликати почуття неповноцінності в дитині.
—У завжди незадоволених всім батьків росте тривожна дитина, яка у всьому невдоволенні батьків бачить свою провину.
Б. С. Волков виробив загальну стратегію поводження батьків з метою допомоги дітям для їх більш успішного навчання. Для цього батьки повніші:
—встановити стосунки з дітьми, що характеризуються теплотою, тур­ботою та любов'ю;
— вивчити реальні можливості своєї дитини і вселяти в них віру в успіш­ність своїх дій;
— спонукати дітей до виконання не тільки шкільних, але й додатковий завдань;— контроль за дітьми повинен бути авторитетним (як прояв батьків­ської уваги);
— підтримувати і стимулювати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, обговорювати різні інтелектуальні та пізнавальні проблеми;
— уміти вислухувати дітей, подавати приклад доброзичливого спілку­вання.

Кiлькiсть переглядiв: 370